В 1928 році в Німеччині з'явився перший завод по виготовленню целлюлозного утеплювача, який на той момент забезпечував значний об'єм у теплоізоляційниму материалі, особливо зі сторони приватних мешканців.
Перші видувні пристрої для укладання утеплювача, які використовувались в 20ті-30ті роки минулого сторіччя, уявляли собою механічні прилади, приводимі в рух за допомогою сили рук оператора машини.
Застосування видувних машин при укладанні целлюлозного матеріала значно прискорили процесс утеплення і звукоізоляції будівельних конструкцій, а також відобразилось на підвищенні якості виконання робіт. Якості матеріалу, його теплотехнічні параметри вражали багатьох экспертів-будівельників того часу і матеріал почав отримувати все більшу популярність в Європі.
Розповсюдження матеріала призупинила II Світова війна, але в 50-ті роки, коли обсяги будівництва значно збільшились та возникла потреба в якісному утеплювачі, попит на целюлозний матеріал знов збільшився.
Вслід за Канадой, Німеччиною та США в середині минулого сторіччя целлюлозу стали успішно використовувати в багатьох європейських країнах. Реалізація программи доступного приміщення в більшості з них стала можлива лише завдяки впровадженню і початку широкого застосування цього матеріала. Параллельно йшла робота по детальному вивченню характеристик целлюлозного утеплювача, довгостроковому його застосуванні, а також велись випробовування по якості составу матеріала (визначалось оптимальне відсоткове відношення борних сполук).
Також удосконалювалась технологія утеплення та обладнання для виготовлення і монтажу. У 50-ті роки з'явились перші видувні машини, які приводились в рух за допомогою електричних та дизельних моторів.
На сьогоднішній день целюлозні утеплювачі мають значну популярність в багатьох країнах, як екологічно чистий матеріал.