Люстрація.

В багатьох пост-комуністичних країнах була проведена так звана люстрація. Країни що провели люстрацію в своїй більшості швидше провели потрібні реформи та загалом рівень життя в них вищий ніж країни де люстрації не було. Люстрація це обмеження для працівників колишньої системи яку в таких країнах вважають тоталітарною. Тобто в колишніх комуністичних країнах комуністичний режим вважають тоталітарнім, і тім хто тримав такий режим заборонили робити те сами в новій системі. Зокрема це стосувалося працівників колишніх спец. служб які виконували функцію політічної поліції (чи то міліції). Політична система комуністичних країн дозволяла тільки одну політичну партію інші були так чи інакше заборонені. Всі політичні інтереси суспільства мали бути предствлені тільки в одній цій партії. І за цим пильнував КДБ (КГБ), якій і був політичною поліцією. Мало того, будь-який відхід від партійного вчення так само переслідувався, як самою партією так і КДБ. Як результат пост-комуністичні суспільства успадкували проблеми від комуністичної системи які важко розв'язували (це і нерегульована корупція, і напруження в суспільстві, і брутальне недотримання права з боку держави, та й інше). Люстрація покликана штучно обмежила потенціал та здатність старої системи що створила такі проблеми, з її політичною поліцією.

У Польщі була проведена мабуть най-ліберальніша люстрація. Там люстрація полягала в тому що всі матеріали спец. служби комуністичних часів SBL (Slu(zh)ba Biezpiecze(nn)stva Ludova) були передані до IPN (Instytut Pamjen(cc)i Narodowej) де їх досліджують працівники за відповідними запитами. Ця орґанізація дає відповіді чи є в матеріалах факти про співпрацю того чи іншого політика з політичною поліцією SBL. Теоретично документи IPN'у можуть зіпсувати кар'єру будь-якому політику що співпрацював з SBL. На практиці люстрація відбувається на стільки як того вимагає суспілство. Де-хто у Польщі просить провести люстрацію так як у Чехії де матеріали спец. служби комуністичних часів просто відкрили з іменами інформаторів. Потім інформатори часто-густо собі щось робили. Працівники колишніх спец. служб отримали заборону на професію, тобто їм заборонили робити те що вони на роботі робили. Після того, кажуть, вони як собаки жили в канавах.

В Україні після повалення комуністичної системи не відбулася люстрація ті самі люди з КДБ стали виконувати аналоґічні функції але вже в СБУ. Їм з рук зійшов і так званий режим Кучми, також без люстрації. З анінімних джерел надходила інформація що, очолювана самим Кучмою структура з функціями спец. служби неодноразово стикалася з непослідовністю СБУ. Фактично ця структура була керована його політичними опонентами, це такій стратегічний хід. Будь-які спроби пов'язати резонансні вбивства з діями СБУ, зокрема вбивство журналіста Георгіа Гонгадзе закінчуються тим що ті хто повязував вбиство з діями СБУ самі стають об'єктами підозри цікаво звідки в спец. служби стільки інформації? За дуже дивних обставин помер і інший журналіст Сергій Набока, після того як на радіо згадав про колишніх працівників НКВС (НКВД) та КДБ. Таку недовіру в суспільстві почала розв'язувати Німетчна після об'єднання, полюючи за колишніми інформаторами STASI, щоби не було недовіри між громадянами держави.

Декто проводить паралелі між Українію та Румунією. Але поперше Румунія зпоміж комуністичних країн завжди була самостійною, і не співпрацювала з Радянським Союзом так щоби потрапити в залежність. Румунія чи не першою скинула комуністичний режим, і сьогодні демонструє зміни яких Україна здається ще не здатна продемонструвати.